Пейзаж

peyzag4ПЕЙЗАЖ – це слово, яке позначає, крім загального вигляду місцевості і описи природи в літературі, один з жанрів образотворчого мистецтва. Тема пейзажу – місцевість (від фр. Пейзаж – «місцевість», «країна»), навколишнє середовище, природна або перетворена людиною природа (земля з її ландшафтами, видами гір, річок, полів, лісів), місто і сільська місцевість. Відповідно розрізняють природний, сільський і міський (архітектурний, індустріальний та ін.) Пейзажі. У природному виділяють морський пейзаж («марина», а художників, що зображують море, називають «мариніст») і космічний, астральний – зображення небесного простору, зірок і планет. Особливе місце в міському пейзажі займає ведута – документально точне зображення. З точки зору часу розрізняють сучасний, історичний (в т.ч. руїни – руїни археологічних або історичних місць і пам’ятників) і футурологічний (картини майбутнього світу) пейзажі.
купити картину Львів – 067 785 – 19 – 00
У вузькому і строгому сенсі слід розрізняти пейзаж і пейзажне зображення. Пейзаж – це «портретне» зображення натурного виду, того, що є, що реально існує. Це як би мальовниче або графічне «фотозображення». Воно індивідуально і неповторно, його можна підправити, деформувати, але не можна придумати, скласти. На відміну від нього пейзажне зображення – це будь-які складені за допомогою уяви пейзажні види. Термін «пейзаж» зазвичай означає і те й інше.

peyzag5Пейзаж – це не просто зображення, але завжди художній образ природної та міського середовища, її певна інтерпретація, що знаходить своє вираження в історично змінюваних стилях пейзажного мистецтва.

Для кожного стилю – будь то пейзаж класицистичний, бароко, романтичний, реалістичний, модерністський – характерна своя філософія, естетика і поетика пейзажного образу.

У центрі філософії пейзажу стоїть питання про ставлення людини до навколишнього середовища – природі і місту, і про ставлення середовища до людини. Ці відносини можуть трактуватися як гармонійні і як дисгармоничні. Так, наприклад, Левітан в пейзажі Вечірній дзвін створює образ, в якому зливаються в гармонії і світла радість природи і милостивий душевний світ буття і почуттів людей. Навпаки, у філософсько-символічному пейзажі (Над вічним спокоєм) художник, бажаючи відповісти на запитання про ставлення людини і природи, про сенс життя, протиставляє вічні і могутні сили природи слабкою і короткочасної людського життя.

Філософські світоглядні трактування образу визначає його естетику. У Вечірньому дзвоні це милостива, ідилічна краса, Над вічним спокоєм вирішена в стилі монументального трагізму, піднесеного у своїй основі.

peyzag3Філософія і естетика пейзажу лежить в основі його поетики, мальовничих засобів. Можна провести певну аналогію між поетикою пейзажу і поетикою літератури. І там і тут доречно розрізняти лірику, епос і драму. Якщо в Вечірньому дзвоні ми бачимо ліричну річ, де естетичні почуття виражаються як стан природи, то в картині Над вічним спокоєм при всій її ліричності (як у всякому пейзажі) ми відчуваємо скорботне оповідання епічного характеру, перейнятого напругою і драматизмом.

І.Левітан – пейзажист реалістичного стилю, але запропонований спосіб трактування його пейзажної творчості застосовний і до інших стилів. Наприклад, класицистичний пейзаж у цілому сповідує гармонійний образ, піднесений і епічно-розповідний, романтизм прагне розкрити внутрішні суперечності відносин людини і середовища, йому притаманна особлива романтична краса і ліризм.

Пейзажне мистецтво виявляє себе майже у всіх видах і родах просторових мистецтв. Серед видів перевага віддається живопису та графіці (книжкові ілюстрації та ін.), Але пейзажні зображення зустрічаються і в архітектурі, в декоративному мистецтві (розписи на склі, порцеляні тощо) та у сценографії (декораційні пейзажі). Серед пологів просторових мистецтв пальма першості належить станковим творам живопису та графіки, але монументальне мистецтво (розписи і мозаїка) і прикладне мистецтво (народні художні промисли, меблі, сувеніри тощо) також використовують пейзажні форми.

Для модерністських течій сучасності характерне прагнення до деформації пейзажного зображення, що часто є мостом для переходу до абстракцій, де пейзаж втрачає свою жанрову специфіку.