Художня галерея

Художня галерея, також Картинна галерея, або Пінакотека — приміщення з декількома залами, де зберігають і демонструють твори образотворчого мистецтва.

Історія виникнення

xud1Перші картинні галереї, або пінакотеки, з’явилися в Давній Греції. Саме слово «пінакотека» переклалається як сховище, приміщення для картин. За схожим принципом створено і слово «бібліотека», тобто сховище, приміщення для книжок.

Греки мали декілька видатних художників, картини яких цінували і передавали нащадкам. Деякі з грецьких художників були героями легенд, що дожили до епох Відродження і бароко (Апеллес, що малював Александра Македонського та ін.)
купити картину – 093 874 – 91 – 64
Первісні пінакотеки мало нагадували сучасні картинні галереї, бо були невеликі і мали небагато картин. На жаль, і пінакотеки, і картини не були збережені. Біографії художників і їх картини відомі з уривків античної літератури. Частково уяву про твори античних майстрів дають стінописи в випадково вцілілих гробницях (стінописи Кносського палацу острова Крит, малі копії картин на керамічних вазах Аттики, голова богині Деметри в місті Керч тощо).

xud2В місті Афіни був цілий квартал ремісників по виготовленню посуду — Керамікос. Разом з ремісниками працювали і вазописці, особливі художники, що опанували техніки виготовлення фарб і розпису керамічних виробів. Тоді ж започаткували і традицію підпису імені вазописця. Завдяки цьому ми знаємо їх імена і відрізняємо їх твори. Виразність композицій античних майстрів настільки висока, що спокійно витримує збільшення і перенесення на полотно чи стіни новітніх, сучасних споруд.

Уяву про античні портрети дають так звані фаюмські портрети, виконані фарбами з віском (енкавстика) і вкриті ганозісом, що забезпечило їм довготривалість. Зразки фаюмських портретів можна бачити в великих музеях світу.

Церкви християн як перші картинні галереї

xud3

Богоматір з Юстиніаном і Костянтином, Агіа Софія, Константинополь

Разом з античними греками і римлянами зникли і пінакотеки. Язичницькі картини не були потрібні новому варварському населенню та новим християнам. Але християнські церкви поступово узяли на себе функції античних пінакотек, бо потребували роз’яснення неписьменому населенню біблійних сюжетів і життєписів святих.

Портрет в ранішньому середньовіччі відродився в Візантії, де вузьке коло імператорів замовляло свої зображення поряд з царем небесним Христом і Богородицею. Використовувались техніки фрески і мозаїки.

Фрески церков Італії як картинні галереї і школи мистецтв

Школою мистецтв для майже всіх художників Флоренції доби ранішнього Відродження стала каплиця Бранкаччі з уславленими фресками художника Мазаччо (1401–1428).Художник мало прожив, але встиг зробити справжню реформу в живопису 15 століття. Героїчний характер персонажів фресок, їх благородство і навіть зовнішня привабливість стали зразками для низки майстрів — Сандро Боттічеллі, Філіппіно Ліппі, який отримав честь домалювати фрески Мазаччо після його передчасної смерті. Копіював фігури Мазаччо і геніальний Мікеланджело, хотя жив в іншу епоху, але твори Мазаччо вважав зразковими.

xud4

Фрески каплиці Бранкаччі.

Традиція навчання на фреских відомих майстрів залишилася й надалі. Великі майстри копіювали фреску Леонардо «Таємна вечеря» в трапезній Санта Марія деллеа Граціє в Мілані. І завдяки тим копіям ми знаєм, якою вона була до псування. Школою навчання була і залишається домова церка римських пап-Сикстинська каплиця.Фрески Боттічеллі, Перуджино, Мікеланджело давно відомі далеко за межами Італії.

Згадаємо натовп, що збігався хоч подивитися на картини Караваджо в церкву Сан Луїджи деі Франчезі в Римі. Хоч це було далеко і від Мазаччо, і від початку 15 століття. Так італійські церкви століттями виконували ролю античних пінакотек (картинних галерей), ролю художніх шкіл.